Кримські історії
онлайн-фотовиставка
Кримські історії
онлайн-фотовиставка
Кримський дім разом з Національною спілкою фотохудожників України провів фотоконкурс «Кримські історії», результатом якого є онлайн-фотовиставка, з якою ви можете ознайомитися нижче.

Прийом робіт тривав упродовж одного місяця. За цей час на конкурс було надіслано 89 фотографій від 33 авторів. Крім цікавих фото, можна помітити широку географію учасників – звичайно, є автори з Криму та інших куточків України, а ще з Нью-Йорка, Піттсбурга, Стамбула та Лондона.

В умовах конкурсу не було жодних обмежень ані в темі, ані в часі зйомки кадрів, тому було отримано багато цікавих архівних знімків, які кожен автор супроводив історією та спогадами, що пов'язані з моментом або місцем на фотографії.

Члени жюрі оцінили всі роботи та обрали одного переможця та десять фотографій-фіналістів.
Члени жюрі
Едуард Странадко
Голова Національної спілки фотохудожників України
Айше Умерова
Програмний директор Кримського дому
Арвідас Шеметас
Заслужений журналіст АР Крим, фоторепортер
Зарема Ялибойлю
Кримськотатарська фотохудожниця
Переможець

Ріфхат Якупов
(Казань–Крим)
«Тут буде наш дім, синку!»
До переїзда з Казані в Крим наприкінці 1991 року, я прилітав сюда разів десять в якості фотографа-фрилансера. І цей знімок було зроблено в один з візитів – у травні 1991 року у 6-ому мікрорайоні Бахчисарая, коли там почали активне будівництво.

Зйомки мені ніхто не замовляв. Тяжка боротьба кримських татар з режимом, боротьба за повернення на Батьківщину, змусила мене дуже полюбити цей народ та не залишатися осторонь. Врешті решт, мною було прийняте остаточне рішення – переїхати в місце, де я відчував себе більшим татарином, ніж в себе на Батьківщині, в Татарстані.

Доволі швидко в мене з'явились друзі в Бахчисараї, Озенбаші, Карасувбазарі, Судаку, Таракаші, Кутлаку. За їх підтримки я знімав акція громадянської непокори, пікети, самоповернуті земельні ділянки. Потім ці фотографії експонувались в Польщі, Німеччині, Італії, Туреччині та Кувейті. Трагічна та водночас героїчна доля кримськотатарського народу викликає інтерес у світі та користується підтримкою.
Фіналісти

Лейля Аметова (Крим)
«Танцююче дерево»

Це дерево "живе" на Караул-Оба – заповідній стежці, що поєднує узбережжя Кутлакської бухти та Царського пляжа у Новому Світі. Тропа надзвичайно красива. Я не знаю жодної людини, яку б відвідування цього заповідного місця залишило байдужим. Образ цього дерева мимоволі визиває в мені асоціацію з тендітною дівчиною, яка танцює національний танець «Хайтарма». Відчуття Батьківщини і краси переповнює серце.

Сейтумер Сейтумеров (Бахчисарай–Київ)
«Девлет-Сарай в осінніх фарбах»

Комплекс Девлет-Сарай, що розташовувався у долині Ашлама-Дере в старій частнині Бахчисараю, був колись резиденцією Кримських ханів – ще до побудови відомого всім Ханського палацу. На жаль, від деколи пишного палацу з розвиненою інфраструктурою майже нічого не залишилось. На території комплексу знаходиться Зинджирли медресе, яке побудував хан Менглі Герай в 1500 році, що дозволяє називати це медресе одним з найстаріших вищих навчальних закладів в Східній Європі.

Сергій Зисько (Хмельницький)
«Генуезька фортеця»

Це була моя перша подорож Кримом на велосипеді. Ми проїхали від Феодосії до Ялти, ночували на березі моря. Саме такою я і побачив Генуезьку фортецю вперше. Фото вже увійшло в історію, тому що потрапило в топ-10 найкращих фото, посівши 4 місце на фотоконкурсі «Вікі любить пам'ятки» 2018 року.

Ескендер Усеінов (Судак)
«Сходження на Демірджі»

Сходження на Демірджі було моєю давньою мрією. І ось, коли настав день здійснення мрії, під'їхавши до підніжжя гори ми побачили краплі дощу на лобовому склі. Трохи подумали, посумнівалися, проте вирішили все одно піднятись на вершину. Чим вище ми піднімались, тим більше небо огортало тучами, а вдалі з'являвся туман. Вже в середині шляху туман став настільки густим, що не було видно нічого за три метри від нас. Подолавши важкий шлях, ми опинились на вершин. Крізь туман не було видно нічого. А через годину сталося справжнє диво!

Сейтумер Сейтумеров (Бахчисарай–Київ)
«Історія, яку прагнуть знищити»

На фото вид з мінарета мечети Хан-Джамі в Бахчисараї. Таким ми могли бачити Ханський палац ще влітку 2017 року. Але восени кримська "влада" почала проводити "реставрацію" мечеті – старовинну черепицю, що протягом віків покривала дах всіх будівель в палацовому комплексі, замінили на сучасну, привезену з Іспанії. Ці та інші кроки "нищівної реставрації" спрямовані на знищення історичного спадку кримських татар.

Олексій Кончеко (Київ)
«Загублений острів»

Це робота з фотопроекту, котрий присвячується таємничому Криму і тому чарівному світовідчуттю, яке виникає, якщо дивитись крізь призму мрії, фантазії і міфологічної фантасмагорії. Любов і розлука, надія та печаль, неймовірні пригоди. Все це спогади про «Загублений острів» дивовижної краси. Краси, яка приховує в собі небезпеку.

Євгеній Ком (Запоріжжя)
«Євпаторія. Старе місто»

Цей колаж створено з архітектурних фрагментів мого улюбленого району, де пройшла моя юність і який, по суті, є найвиразнішим "обличчям" міста, що вирізняє його серед інших куточків Криму. Фрагменти фіксувались протягом багатьох років, але вибудовані в стилі заплутаних кримськотатарських вуличок, дуже виразних своєю еклектикою, тобто поєднанням різноманітних національних особливостей у побудові. Найбільш реалістично на самому обрії розташувались храми декількох конфесій – мечеть, синагога, православна та грецька церкви.

Ескендер Усеінов (Судак)
Мис Меганом

Мис Меганом – неймовірне місце. Тут панують відчуття умиротворення та єднання з природою, які доповнюються пустельними ландшафтами, скелястими пляжами та неповторними закатами.

Енвер Меметов (Сімферополь)
«Мис Айя. Скелі над рибалкою»

Фото було зроблено 1 березня. В той день мої друзі сказали, що виходять у море та мають вільне місце на катері. Звичайно, я погодився поплисти з ними.

У нас була екскурсія Балаклавою, під час якої я із захопленням дивився на величні скелі, що нависали над нашими головами. Побачивши одну з них, я декілька секунд чекав найкращого моменту, щоб зробити кадр. І ось, коли ми опинилися за нею, я побачив ще один катер попереду і зрозумів, що це і є той самий найкращий момент для фото.

Ріфхат Якупов (Казань–Крим)
«Мелодія батьківщини»

Знімок зроблено на святі Хидирлез в селі Таракташ, що під Судаком. На краю села, в місцині під назвою Асан-Дере народ насолоджувався відпочинком на рідній землю Батьківщини, куди вони змогли повернутись після 45 років життя в депортації. Лунала музика. Молоді й старі виходили в центр кола та танцювали Хайтарму. А проходячи повз своїх знайомих Кязіма та Гульнари я побачив цю зворушливу картину.
Made on
Tilda